Чим ви судно назвете...

Перш за все необхідно визначити, що саме являє собою поняття «українське судно». Так, згідно зі ст. 32 Кодексу торговельного мореплавства України (далі КТМ України), це поняття включає в себе національну належність судна, а відповідно – і розповсюдження на нього чинного законодавства України (юрисдикції України). Як відомо, національна належність судна визначається державною реєстрацією та отриманням права плавання під Державним прапором України (ч. 2 ст. 32 КТМ України). При проведенні цієї реєстрації судновласники стикаються із тим, що сучасне українське законодавство здійснює чіткий поділ речей на рухомі та нерухомі, що в свою чергу ґрунтується на їхніх природних властивостях.

Закріплений у Цивільному Кодексі України підхід, згідно з яким режим нерухомого майна може бути поширений і на морські судна та судна внутрішнього плавання (ч. 2 ст. 181 ЦК України), тобто на речі, що підлягають державній реєстрації, є досить спірним. Це визначення вважається дещо незвичним через те, що з часів римського права класифікація речей здійснюється в залежності від їхніх природних якостей. Нерухомі речі знаходяться в одному й тому ж місці, переміщення їх неможливе без знецінення і зміни їхнього призначення, тоді як рухомими речами є ті, які можна вільно пересувати в просторі і в більшості випадків – замінювати однорідними речами.

У всіх правових системах до нерухомості відносять землю і безпосередньо пов’язані з нею та невідокремлені від неї речі (будівлі, споруди, рослини на корені тощо). Усі ж інші речі розглядаються як рухомі. Даний підхід закріплений і в українському законодавстві (ч. 1 ст. 181 ЦК України), аналіз якого дає змогу зробити висновок про те, що морські судна за своїми природними якостями належать до рухомих речей, однак на них «може бути поширений» правовий режим нерухомого майна (ч. 2 ст. 181 ЦК України). Тобто, морські судна в правовому розумінні прирівнюються до нерухомого майна. За законодавством країн континентальної системи права морські судна віднесені до рухомого майна, однак є посилання, що ці речі можуть бути предметом застави нерухомого майна (іпотеки), а не застави (предметом якої є рухоме майно) – тобто робиться виключення із загального правила стосовно предмета застави. Проаналізувавши норму Закону, закріплену в ч. 2 ст. 181 ЦК України, виникає питання: в яких саме правовідносинах на морські судна та судна внутрішнього плавання «може бути поширений» правовий режим нерухомого майна?

У лабетах дефініцій

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку», правовий режим нерухомого майна «поширюється» на морські судна та судна внутрішнього плавання. Із вказаних нормативно-правових актів ми бачимо, що в іпотечних правовідносинах законодавець своєю імперативною нормою прямо визначає обов’язковість розповсюдження правового режиму нерухомого майна на морські судна та судна внутрішнього плавання.

На жаль, на сьогоднішній день сучасне українське законодавство в усіх інших видах правовідносин договірного характеру не конкретизує норму ч. 2 ст. 181 ЦК України щодо поширення режиму нерухомого майна на морські судна та судна внутрішнього плавання. Отже, постає питання, чи розповсюджується режим нерухомості на ці судна, наприклад, за договорами купівлі-продажу чи дарування?

Це питання є особливо важливим в аспекті норми, викладеної в ст. 657 ЦК України, за якою договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов’язковому нотаріальному засвідченню. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 719 ЦК України (Дарування). Згідно з ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором (наприклад, купівліпродажу), який підлягає нотаріальному засвідченню, виникає у набувача з моменту його нотаріального засвідчення.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та майнові права на нерухоме майно підлягають обов’язковій державній реєстрації. Саме з фактом та моментом державної реєстрації законодавець пов’язує набуття права власності на нерухомі речі.

Понятійний хаос

Сьогодні часто змішуються поняття реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України (яка проводиться відповідно до вимог Розділу І Глави 2 КТМ України та Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.1997 р. № 1069) і реєстрації майнових прав на морські судна та судна внутрішнього плавання.

За своєю правовою природою реєстрація судна в Державному судновому реєстрі і Судновій книзі України є набуттям судном національної належності та отриманням права плавання під Державним прапором України. рухомих речей, однак на них «може бути поширений» правовий режим нерухомого майна (ч. 2 ст. 181 ЦК України). Тобто, морські судна в правовому розумінні прирівнюються до нерухомого майна. За законодавством країн континентальної системи права морські судна віднесені до рухомого майна, однак є посилання, що ці речі можуть бути предметом застави нерухомого майна (іпотеки), а не застави (предметом якої є рухоме майно) – тобто робиться виключення із загального правила стосовно предмета застави. Проаналізувавши норму Закону, закріплену в ч. 2 ст. 181 ЦК України, виникає питання: в яких саме правовідносинах на морські судна та судна внутрішнього плавання «може бути поширений» правовий режим нерухомого майна? У лабетах дефініцій

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку», правовий режим нерухомого майна «поширюється» на морські судна та судна внутрішнього плавання. Із вказаних нормативно-правових актів ми бачимо, що в іпотечних правовідносинах законодавець своєю імперативною нормою прямо визначає обов’язковість розповсюдження правового режиму нерухомого майна на морські судна та судна внутрішнього плавання. На жаль, на сьогоднішній день сучасне українське законодавство в усіх інших видах правовідносин договірного характеру не конкретизує норму ч. 2 ст. 181 ЦК України щодо поширення режиму нерухомого майна на морські судна та судна внутрішнього плавання. Отже, постає питання, чи розповсюджується режим нерухомості на ці судна, наприклад, за договорами купівлі-продажу чи дарування? Це питання є особливо важливим в аспекті норми, викладеної в ст. 657 ЦК України, за якою договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов’язковому нотаріальному засвідченню. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 719 ЦК України (Дарування). Згідно з ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором (наприклад, купівліпродажу), який підлягає нотаріальному засвідчен ню, виникає у набувача з моменту його нотаріального засвідчення. Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та майнові права на нерухоме майно підлягають обов’язковій державній реєстрації. Саме з фактом та моментом державної реєстраціїзаконодавець пов’язує набуття права власності на нерухомі речі.

Понятійний хаос

Сьогодні часто змішуються поняття реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України (яка проводиться відповідно до вимог Розділу І Глави 2 КТМ України та Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.1997 р. № 1069) і реєстрації майнових прав на морські судна та судна внутрішнього плавання. За своєю правовою природою реєстрація судна в Державному судновому реєстрі і Судновій книзі України є набуттям судном національної належност та отриманням права плавання під Державним прапором України.

Відповідно до ст. 32 Кодексу торговельного мореплавства України, державна реєстрація суден здійснюється з метою визначення національної належності судна, що підтверджується отриманням цим судном права плавання під Державним прапором України. Надання судну права плавання під Державним прапором України реєструється у Державному судновому реєстрі України, що є підтвердженням наявності факту набуття такого права. За своїми ознаками право плавання під Державним прапором України не є майновим правом. Відповідно до вищевказаного, слід підкреслити неприпустимість ототожнення понять національної належності судна (надання права плавання під Державним прапором України) і державної реєстрації права власності та майнових прав на нерухомість.

Власність і прапор

Ураховуючи невизначеність морських суден та суден внутрішнього плавання як рухомих чи нерухомих речей та обов’язковість нотаріального засвідчення договорів, предметом яких є нерухома річ, а також неприпустимість заміни поняття національної належності судна державною реєстрацією права власності на судно, виникає досить логічне питання: до якого роду речей відносяться українські судна та хто є дійсним власником українських суден, придбаних тим чи іншим чином? Так, однією з проблематичних ситуацій, до якої призводить згадана невизначеність, є вимога банків та інших кредитних установ при іпотеці плавзасобу надати Свідоцтво про право власності на нього. У даному випадку ми бачимо проведення заміни понять: реєстрації права власності на судно на надання судну права плавання під Державним прапором України. Як відомо, при проведенні реєстрації судна в Державному судновому реєстрі України органами державної реєстрації суден, відповідно до вимог Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги країни, затвердженого постановою КМУ від 26.09.1997 р. № 1069 (зі змінами), оформлюються наступні документи:

• Свідоцтво про право плавання під Державним прапором України;
• Свідоцтво про право власності на судно.

Як Свідоцтво про право плавання під Державним прапором України, так і Свідоцтво про право власності на судно (незважаючи на назву останнього) є документами, які підтверджують лише факт реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України, а відповідно – надання судну права плавання під Державним прапором України (визначення національної приналежності судна), але аж ніяк не реєстрацію права власності на судно.

Шкідливі обмеження

Відповідно до вимог Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою КМУ від 26.09.1997 р. № 1069 (зі змінами), при проведенні тимчасової (паралельної) реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України за договором фрахтування судна на умовах бербоут-чартеру, судну видається лише Свідоцтво про право плавання під Державнимпрапором України. Отже, може виникнути така ситуація, коли при необхідності у судновласника укласти договір іпотеки морського судна, банки та інші кредитні установи вимагатимуть від нього надання Свідоцтва про право власності на судно як документа, який таким не є. Наведена вимога призводить до «замкненого кола», за якого судновласник при вкрай нагальній потребі не зможе укласти договір іпотеки судна із метою отримання коштів для проходження термінового, планового ремонту або докування, а також обов’язкової модернізації судна згідно вимог для відповідності до конвенцій І.М.О., що постійно відновлюються, а тим більше – для відновлення флоту, яке неможливо здійснити без банківських кредитів. Усе це провокує вихід суден з-під Державного прапора України, що негативно відображається на стані розвитку морської галузі України та її іміджу як морської держави. Віднесення суден до категорії нерухомого майна може, наприклад, призвести до того, що при укладанні договору фрахтування судна на умовах бербоут-чартеру необхідним буде обов’язкове нотаріальне засвідчення та державна реєстрація, що потягне за собою досить багато невирішених проблем. Одна із них – який саме орган буде наділенийповноваженням реєструвати такого роду обтяження на судна?

Зауваги на майбутнє

Із усього вищезазначеного вбачається за можливе та необхідне поширення на судна режиму нерухомого майна лише при іпотечних правовідносинах, як це робиться у Франції та Німеччині. А віднесення суден – у повному обсязі та при всіх правовідносинах – до нерухомості може призвести до проблематичних ситуацій. Так, наприклад, за договором ку півлі-продажу, предметом якого є звичайний гумовий човен (який підпадає під поняття судна згідно зі ст. 15 КТМ України), право власності на предмет цього договору у покупця виникне лише після його державної реєстрації. Також кумедним виглядає і те, що при заставнихправовідносинах той же гумовий човен у відповідності до чинного законодавства України (ст. 15 КТМ України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку») буде саме предметом договору іпотеки, а на застави з усіма відповідними наслідками і розглядатиметься як нерухоме майно. Отже, наведена проблема є дуже важливою та потребує негайного вирішення. Необхідним також є уточнення та пряме зазначення, при яких сааме правовідносинах на морські судна та судна внутрішнього плавання може розповсюджуватися режим нерухомості. Також варто негайного впорядкувати нормативну базу, що визначає, які саме судна підпадають під режим нерухомого майна. Наприк лад, одним із варіантів вирішення цього питання могла б слугувати спроба деталізувати норму ст. 1 Закону України «Про іпотеку» в частині зазначення, що правовий режим нерухомого майна поширюється на судна, зареєстровані в Державному суд новому реєстрі України. У цьому випадку під регулювання іпотечних правовідносин не будуть підпадати судна,які зареєстровані в Судновій книзі України, що є логічним та доцільним. Вирішення цих питань сприятиме підвищенню рейтингу України як морської держави (що в свою чергу вплине на збільшення грошових надходжень до Державного бюджету нашої країни) та оновленню флоту українських судновласників, а також розвитку морського і річкового транспорту України в цілому.